Вісник соціально-психологічної служби

Всесвітній День боротьби зі СНІДом або день солідарності з ВІЛ-позитивними
та хворими на СНІД (як частіше висловлюються про цей день представники громадських
організацій).
Перші повідомлення про ВІЛ/СНІД з’явилися в США в 1981 р. З того часу
кількість хворих на ВІЛ-інфекцію невпинно збільшується. Всесвітній день боротьби зі
СНІДом вперше відзначався 1 грудня 1988 року з ініціативи Всесвітньої організації
охорони здоров'я, після того, як на зустрічі міністрів охорони здоров'я всіх країн
прозвучав заклик до соціальної терпимості і розширення обміну інформацією щодо
ВІЛ/СНІД. Із того часу Всесвітній день боротьби зі СНІДом відзначається щорічно.
Головна мета Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом – звернути увагу суспільства на цю
проблему.
СНІД – синдром набутого імунодефіциту – найбільш грізне захворювання з групи
хвороб, що передаються статевим шляхом. Хвороба вражає імунну систему людини, що є
своєрідним охоронним бар'єром організму від інфекцій і хвороб. Тому хворі на СНІД
можуть загинути від будь-якої малонебезпечної для здорової людини інфекції.
Щодня від СНІДу в Україні помирає в середньому 7 людей.
Наразі в Україні, за даними ООН, заражені, щонайменше, 1,6% дорослого
населення.
Але за оцінками фахівців лише третина ВІЛ-інфікованих в Україні знають, що вони
є носіями вірусу імунодефіциту і тому можуть бути чинниками поширення хвороби.
Розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні набуло епідемічного характеру з 1995 року
і сьогодні характеризується трьома хвилями: прямовисне розповсюдження ВІЛ серед
споживачів ін’єкційних наркотиків; зростання ролі статевого шляху зараження; третя
хвиля є наслідком двох перших і розповсюджується серед дітей, які народилися від ВІЛ-
інфікованих матерів.
ВІЛ-інфекція на кожного впливає по-різному емоційно та фізично. Деякі
почувають фізичний вплив ВІЛ майже відразу ж після інфікування і страждають
захворюванням протягом усього життя, що залишилося. Інші відчувають слабкий вплив
вірусу протягом багатьох років. Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку «між»
цими двома екстремальними випадками, періодично хворіючи і маючи проблеми зі
здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не відчуваючи ні хвороби, ні дискомфорту.
Різні люди реагують по різному, дізнавшись, що він чи вона інфіковані ВІЛ. Деякі
намагаються не думати про ВІЛ-інфекцію і живуть, як і колись. Іншим же важко
ігнорувати цю проблему, і вона стає основною частиною їхнього життя. При відсутності
належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу
через 5-10 років з моменту зараження. Тому СНІД вважається смертельним
захворюванням.

25 листопада – Міжнародний день усунення насильства проти жінок

Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства відносно жінок в 2000 році й запропонувала урядам, міжнародним організаціям і неурядовим організаціям проводити в цей день заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до цієї проблеми.

Послання Генерального секретаря: Цього дня в 1961 році в Домініканській Республіці за наказом домініканського правителя Рафаеля Трухильо були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал, які були політичними активістками.

«Насильство у відношенні жінок заподіює невимовні страждання, горе сім’ям, від якого страждають і старий, і малий, і доводить громади до зубожіння. Воно не дозволяє жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток».

У червні  1991 року Центр Жіночого Глобального Лідерства та учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини, представленого учасницями з 20 країн світу, закликали до глобальної кампанії “16 Днів проти гендерного насильства”.

З того часу понад 1000 організацій та осіб з більш як 100 країн прийняли участь у щорічних всесвітніх кампаніях “16 Днів проти гендерного насильства”, що закликає до припинення усіх форм насильства проти жінок. У 2011 році ця щорічна кампанія відзначила своє двадцятиріччя.

Україна приєдналась до кампанії “16 Днів проти гендерного насильства” у 2000 році, а вже у 2001 ця акція вийшла на загальноукраїнський рівень, об’єднавши 23 регіони України та 75 державних та неурядових організацій. В рамках акції проводяться тренінги, круглі столи, дискусії та дебати, семінари та лекції, виставки, трансляції освітніх програм, конференції, громадські слухання та інші заходи.

11 листопада 2001 року Верховна Рада України прийняла Закон “Про попередження насильства в сім”ї”, цим самим протидія ґендерному насильству стала частиною державної політики.

28 червня 2006 року Парламентська Асамблея Ради Європи прийняла Резолюцію 1512 “Парламенти, об'єднані для подолання побутового насильства над жінками”. Дана резолюція закликає парламенти держав-членів Ради Європи долучитися до пан-європейської кампанії проти насильства над жінками, яка розпочалася 24 листопада 2006 року. В цю дату був проведений День парламентів проти насильства щодо жінок.

Проведення парламентських слухань засвідчить відданість нашої держави ідеалам демократії та захисту прав людини та приєднання України як члена Ради Європи до цієї кампанії.

Міжнародний день толерантності (International Day for Tolerance) був 

проголошений ЮНЕСКО в листопаді 1995 року з нагоди 50-річного ювілею цієї організації і відзначається щорічно 16 листопада. 
У Парижі 16 листопада 1995 року 185 державами-членами ЮНЕСКО була 
прийнята Декларація Принципів Толерантності. Декларація визначає толерантність не тільки як моральний борг, але і як політичну і правову вимогу до окремих людей, груп людей і держав. Вона визначає положення толерантності стосовно міжнародних інструментів захисту прав людини. Декларація підкреслює, що державам варто розробляти нове законодавство, при виникненні необхідності забезпечення рівності в
спілкуванні й у можливостях для всіх груп людей і окремих членів суспільства.
Толерантність у перекладі з латині – терпіння (tolerantia – терпіння). Із французької означає терпимість, терпимість особистості до ідей, вчинків, яких ця особистість внутрішньо не сприймає, не схвалює. Толерантність за всіх часів вважалася людською чеснотою. Вона мала на увазі терпимість щодо розрізнянь серед людей, уміння жити, не заважаючи іншим, здатність мати права та свободи, не порушуючи прав та свобод інших.
Толерантність є першим щаблем не тільки до запобігання, але й до подолання стереотипів. Діалог, безпосередній контакт – це найкраще джерело інформації про інших, реальний шлях духовного й культурного зближення, інструмент розв'язання різних проблем. Крім того, це відкритість до міжкультурного спілкування, в основі якого лежить
повага до особливостей іншого, іншими словами, його ідентичності.
У суспільстві, де панують націонал-шовіністські або расистські дискримінаційні принципи, маніпулюють відмінностями, висуваючи їх на перший план, завищують статус однієї спільноти, одночасно занижуючи статус інших. Це створює можливості для породження й підтримки атмосфери роз'єднаності й напруженості, передумов для виникнення конфліктів (міжетнічних, міжконфесійних, ідеологічних, політичних). Але в
сучасному демократичному суспільстві процес психологічного формування особистості ґрунтується на принципі «всі різні, і всі рівні», який означає: хтось хоч і відмінний від мене, але рівний зі мною, тому що ми обидва є членами однієї й тієї ж людської спільноти.
Відсутність самоконтролю, розуміння іншого, презирство, підозрілість, недовіра, егоїзм, емоційна неврівноваженість породжують конфлікти й напруженість, позбавляють простір міжособистісних відносин почуття захищеності й безпеки. У літературі зазначені такі види небезпек, як ксенофобія, дискримінація, екстремізм, насильство, маргіналізація,
сваволя, що є наслідком інтолерантності, суть котрої полягає в ігноруванні відмінностей між людьми, групами, культурами, що перешкоджає їхньому природному прагненню до унікальності. Повага унікальності, визнання різноманітності людей, соціальних груп,
культур – один з основних принципів демократії.

24 березня.

Всесвітній день боротьби з туберкульозом.

Метою Всесвітнього дня боротьби проти туберкульозу є підвищення обізнаності про глобальну епідемію туберкульозу і зусилля з ліквідації цього захворювання. На сьогодні одна третина світового населення інфікована туберкульозом. Всесвітній день покликаний залучити уваги до масштабів цієї

хвороби і способів її профілактики і лікування.

Зараз третина населення земної кулі інфікована мікобактеріями туберкульозу. Щорічно в світі на туберкульоз захворюють 7 – 10 млн. чоловік. Загальна кількість хворих у світі досягає 50 – 60 млн.

Кожні 4 секунди жителі Землі захворівають на туберкульоз, а кожні 10 секунд від цієї хвороби помирає одна людина. Щороку туберкульоз забирає життя в 2 млн людей. Один хворий на туберкульоз може інфікувати в середньому 10–15 здорових осіб. Ось чому Всесвітня Організація Охорони Здоров’я в 1993 році проголосила туберкульоз глобальною небезпекою. 24 березня за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) по всьому світу відзначають День боротьби з туберкульозом.

Цього дня в 1882 року, німецький мікробіолог Роберт Кох оголосив про відкриття мікробактерії (збудника) туберкульозу. Всесвітній день боротьби з туберкульозом проходить під гаслом «Я змагаюся з туберкульозом! Я можу перемогти туберкульоз».

Метою Всесвітнього дня є поінформувати про глобальну епідемію туберкульозу якомога більше людей і дати всім зрозуміти, що чинити опір цій хворобі можна і треба. ВООЗ сподівається до 2050 року зупинити в більшості країн світу цю епідемію.

Щороку на туберкульоз хворіють понад 40 тис. українців, помирають від цієї недуги більш як 10 тис. Туберкульоз став реальною загрозою національній безпеці України. Понад 60% хворих на туберкульоз в Україні належать до соціально незахищених та малозабезпечених верств населення. Водночас зростає кількість тих, хто захворів на туберкульоз, серед представників соціально-адаптованих верств населення.

В Україні можна виділити декілька основних проблем, що стосуються ситуації з туберкульозу й втрати контролю над цією хворобою:

1) зростаюче погіршення ефективності лікування хворих на туберкульоз;

2) проблема хіміорезистентного туберкульозу;

3) проблема позалегеневого туберкульозу;

4) проблема скринінгової діагностики туберкульозу;

5) проблема мікробіологічної діагностики туберкульозу;

6) проблема туберкульозу у медичних працівників;

7) туберкульоз серед ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

8) проблема туберкульозу в пенітенціарній системі;

9) погіршення матеріально-технічної бази та скорочення кадрового потенціалу

протитуберкульозної служби.

1 березня - Міжнародний день боротьби з наркотиками

Наркоманія (токсикоманія) (від грецьких слів narke - заціпеніння, сон, іmania - божевілля, пристрасть, потяг) - ненормальний стан організму, викликаний вживанням певних речовин (наркотиків).

Питання наркоманії ще постало перед суспільством з прадавніх часів. Ніхто і не підозрював, що ця хвороба призведе до великих втрат, а найголовніше до втрати молодих, енергійних, талановитих особистостей у руках яких знаходиться майбутнє нашої держави та перш за все наших дітей.

На сьогоднішній день питання боротьби з наркоманією стоїть на одному рівні з питанням стосовно боротьби зі злочинністю.

Про наркоманію нині говорять у всьому світі. З нею пов’язують і падіння звичаїв, і зростання злочинності, і збільшення транспортних та інших подій. Ця проблема турбує політиків, медиків, соціологів, юристів, педагогів. За приблизними даними, у світі налічується понад один мільярд наркоманів. Це - соціальна трагедія. Про наркоманію наполегливо і тривожно повідомляють численні засоби масової інформації. Наводять загрозливі цифри, що свідчать про зростання наркоманії, залучення до її тенет дедалі нових і нових жертв. І Україна, нажаль, не є винятком.

Боротьба з наркоманією ведеться, передусім, на законодавчому рівні: практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції за виробництво і розповсюдження наркотичних речовин. Тим часом, силові заходи не усувають причин наркоманії. Величезне значення має широка пропаганда здорового стилю життя, життя без наркотиків. Але більшість дослідників проблеми все ж схиляються до думки, що набагато дієвіше забезпечити в суспільстві соціальні умови, що не сприяли б зловживанню наркотиками. Особливо це стосується головної групи ризику - молоді.

4 лютого.Міжнародний день боротьби проти раку - проголошений «Міжнародним союзом боротьби з онкологічними захворюваннями» (Міжнародний союз проти раку) (UICC).

Мета міжнародного дня - підвищення обізнаності про рак як один із найстрашніших захворювань сучасної цивілізації, залучення уваги до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання.
Рак – це загальне позначення більш ніж ста хвороб, які можуть вражати будь-яку частину організму. Одним з характерних ознак раку є швидке утворення аномальних клітин, що проростають за межі своїх звичайних кордонів і здатних проникати в довколишні частини організму і поширюватися в інші органи (цей процес називається метастазом). До 40% випадкам захворювання раком можна запобігти, уникаючи контакту з такими відомими канцерогенами, як тютюновий дим. Міжнародний день захисту від раку вказує громадськості на завдання, що стоять перед світом в боротьбі з раком і закликає політиків і організацій-членів UICC ставитися до боротьби з раком як до політичного пріоритету.

11 січня.Міжнародний день «Дякую» (International Thank You Day).
Свято з’явилося за
ініціативою ООН і ЮНЕСКО. Сьогодні ніхто не береться визначити автора або історію
прийняття рішення про цей День. День святковий як приклад максимальної ввічливості,
вихованості, дружності та партнерства (відповідні і соціальні тематики для медіа).
Історія і значення українського «дякую», російського «спасибо», англійського
«Тhank you» набагато глибші від буденної вдячності. Цього дня особливо часто потрібно
вимовляти слова вдячності. Психологи впевнені, що слова подяки здатні «згладити»,
заспокоїти і зігріти своєю теплотою. Головне, щоби «дякую» йшло від чистого серця! Не
випадково здавна в народі існувало повір’я «не можна вимовляти слова, якщо це не від
серця!».
Звернемо увагу:
- англійською: thank you, thanks;
- німецькою: danke, Dank;
- французькою: merci;
- італійською: grazie, si deve ringraziare;
- іспанською: gracias, agradecer;
- казахською: рақмет.
Звернемо увагу на «прохання – подяку»:
- Прошу вас... . Будьте люб’язні... . Будь ласка... .
- Дозвольте... . Мені хотілося би попросити Вас... .
- Чи можу я попрохати Вас... .
- Вам не важко буде... . чи не могли б Ви... .
- Добре, що ми про все домовилися.
- Дякую за цінні поради, за нову інформацію.
- Дякую, що вислухали мене...
- Дякую, що знайшли час зустрітися зі мною...
- Прийміть мою щиру вдячність... .
- Дозвольте висловити Вам подяку... .